ілюзія прозорості

ілюзія прозорості

Поетка, прозаїк, перекладачка. Народилася у 1982 році у Києві. 2008 року переїхала до Ізраїлю. Одна з авторів збірки «Jazzove Trio » (2005). Публікувалася в антологіях «АЗ, два, три… дванадцять — лист у пляшці», «М’якуш» і The Frontier: 28 Contemporary Ukrainian Poets (у перекладах А. Кудрявицького). Авторка п’ятьох дитячих книжок, співавторка трьох збірок короткої прози. Переклала українською книги Тірци Атар и Джулії Дональдсон. Твори перекладені англійською, івритом, польською, російською мовами. Живе в Нетанії (Ізраїль).

* * *

Проходила в темряві повз дзеркало
І побачила там чужу жінку.
Хлопчик у мене на руках пахнув моїм сином.
Поцілувавши його, подумала:
«Хіба ж це я».
Тепер цікаво, чи помічав ти її колись.

* * *

я стомилась від словосполучення
«говорити про важливі речі»
хочу
говорити про неважливі
про автомобільну сигналізацію, що гуде за вікном
про печію від риби
про раптовий нічний дощ, якого ніхто не почув,
який не лишив слідів ані на землі, ані у повітрі
тільки замочив забуту на балконі книжку
якої я не цитуватиму
і на автора якої не посилатимусь
бо вона усуціль про важливі речі
настільки важливі, що не важливо, хто і що написав про них

* * *

хореографія — рідковживане слово
каже мені генератор випадкових рідковживаних слів
чи не хочеш приєднатись до тисяч щасливих людей
радісним голосом запитує телефонний спам
пітній з кайлою — піддакує реклама
зміни все сьогодні
на лавці лежить забута торба з кросівками
за кілька годин її розстріляють
я заплющую очі і уявляю
як танцюють тисячі щасливих людей
не залишайте свої речі без нагляду
у тіні розлапистих дерев шовковиці

* * *

Коли я знімала з полиці книжку про птахів,
То розбила скляну вазочку.
З розбитої вазочки викотились два каштани, один пекан,
Камінець із діркою у формі замкової щілини і монета в 1 євро.
І вилетіла пташка.
Я не знаю яка, бо так і не почитала книжку про птахів.
Пташка сховалась між сторінок книжки про птахів
І процвірінькала:
«Постав на місце, нема чого. Іди он краще друзки позамітай.
     І взуй щось, ноги поріжеш, одоробало».

* * *

Рішення стоїть
Посеред кімнати з очима повними сліз
Ручками зчепленими
Губи трясуться
І ніхто не хоче
Взяти його до себе
Прийняти, приголубити

* * *

Тиша
Має вроджену ілюзію прозорості
Ніби нікому її не видно і не чути
Нікому не запам’ятати.
І що б такого зробити
Коли ви знечів’я показуєте
Що помітили її
Вона не знає.
Будьте обережні, після такого
Вона може ніколи більше не прийти.

* * *

в інструкціях до ліків
завжди пишуть: «не відміряйте дозування у темряві»
увімкніть світло, чуєте
ви же можете помилитись
у темряві
так легко помилитись
і ліки
стануть тоді не зовсім уже ліки
зовсім уже не ліки стануть
чуєте, зовсім
а я ні, ні
все життя
тільки те й роблю
що відміряю
дозування у темряві

* * *

Одного разу минуле перетворилось
На дірку у моїх грудях
Я затулила її рукою
Дірка збільшилась
Я заткнула її кухонним рушником
Це не допомогло, дірка росла
Я засунула туди сковорідку
Книжку
Іще одну книжку
Герань у червоних квітах
Кота
Стілець
Вікно і двері
Стіну і стелю
Чоловіка що саме щось говорив мені
А тоді впала у неї сама.
Складно у двох словах пояснити, чим скінчилась ця пригода.
Скажу лише, що усі ми
У тому числі кіт та герань
Жили довго і щасливо і померли в один день.

Смотрите также
Оксана Васякина
Ганна Яновська
Виталий Лехциер
Закрыть меню