ver sacrum

ver sacrum

Поетка, перекладачка. Народилась у 1973 році у Києві. Закінчила філологічний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка. Поезії перекладалися німецькою, французькою, корейською, голландською та ін. мовами. Лауреатка літературних премій Губерта Бурди (Німеччина, 2000), ім. Миколи Ушакова (2006), ім. Леоніда Вишеславського «Планета Поета» (2013), «Метафора» (2014). Брала участь у численних фестивалях, зокрема «Czas Poetów» (Люблін, 2014), «Prima vista» (Тарту, 2016). Стипендіатка Gaude Polonia 2017. Член українського ПЕН-клубу. Живе у Києві.

Луб’янка — Іллінці

Сума смерті
в хатинці кожній згорьованій
в повітрі вдиху
Довге «у» як могильна яма
самум смерті пронісся
але самки в траві життя
народжують коників і коваликів
Довге «а» виструнчується
запліднює
запилене
випиляне з ужитку

*

Не відчіпляйте плуг
Ще не все поорано
Не лишайте.

Десь у Зоні відчуження
Долоня поля плине
В кишеню шукати лемеші —
І не знаходить

*

нонпарель
незрівнянні ліси луки річки
мохи птахи
два бики
в луб’янці
полісся
по ліс я поліз
в зону
крізь моторошний шрифт
а там по-вітря колишнього
по вінця

*

річка Ілля
річка Бобер
річка Уж
тепер
в зоні
упричерть
з вужем і бобром
а Ілля не здичавів
тече тече тчк

Село Бобер

тотемний звір бобер
то темний звір
Ніщо у Зоні
вилізло із нір

у Зоні — потяг попри
     страх
жене і обтинає зайве

Зона

Затягши, неначе у вирву,
Випліскує ззовні страхів.
Повітря чорнобильське видму —
Пташиний почується спів.

Усе, що здичавіти хоче
В мені — потонуло в луні.
Нізвідки поваба уроча,
В нікуди виправи сумні.

Затерпнуть розвалені клуні,
Останні погаснуть вогні,
І простір на дівчину клюне,
Як єдиноріг у Клюні.

Є в Зоні щось від гобелена,
Доплетеного не завжди:
Весна в нього може священна
Землі поцілунок вплести.

Ілюстрація Ольги Туркіної
Смотрите также
Олесь Барлiг
Ярослав Головань
Закрыть меню