Мапа

Мапа

Василь Махно

Нью-Йорк

Яструб

поміж земним і небесним кадастром
в теплім повітрі висить темний яструб
квітень — у яструба шлюбна пора
він пролітає на лісом — над дахом
–і над водою що вчора потахла–
пересуваючи тінь у полях

він обмотався пір‘ячим светром
милею інчем і кілометром
шаликом синім — світлом — дощем
тінь його темна полохає чайок
що повсідались на палях причальних
збитих з соснових дощок

з погляду неба життя яструбине —
одягнено в фалди яскраво-сині

з погляду чайки — куріпки — миші —
він вичисляє їх з-поміж тиші
він накриває їх темним шатром
ось яструбиха з’явилася зліва
він королевич вона — королівна
спільне гніздо — їх трон

ось їхні крила в повільному танці
в шлюбнім кружлянні місто й окрайці —
острів — порти — прибережні кущі
все що вони на цей час облетіли
кілька ночей були тіло до тіла —
й блимне життя в яструбинім яйці

серце у яструба з сонця і місяця
кладка яєць у травні місяці

схожі на вибрані із алебастру
крапчаті яйця в гнізді — а яструб
і яструбиха паруються на життя
ось він кружляє шукаючи здобич:
над тимчасовим обвітреним домом
над тимчасовим нашим
життям

Німецька осінь

В франкфурстському потязі на Марбурґ
я дивлюсь на поруділий мармур
осені — Вздовж колій пустота
переїзди — кілька авт чекають
Потяг як солдат свій крок чеканить —
і полошить птаство по садах

хтось додому; ми — із Крістіаном
їхали на службу лютеранів —
В лютеранській церкві над горбом
складено всі Біблії для служби
і прийшли студентки — кожна з ружею:
флейта передражнює гобой

залишився метушливий Франкфурт
схований за книжку і фіранку
за трамвайчик — паперовий клей
квітники — будинкові примурки;
Переходять міст німецькі турки
в супроводі голосних туркень

Осінь у Німеччині підходить
до дощів своїх й своїх городів
в Марбурзі — студентських літургій
музики — защемленій клавіром —
поруч з протестанським універом
поруч пагорбів і підліткових гір

серед каменю й церковного притвору
вітражів — і внутрішнього двору
Крістіан — накинувши кирею
перевозить з східного кордону
вірші наче павичу корону
і павучу слину замість клею

В Марбурзі за сіруватим замком
дім шукати вслід за Пастернаком
Їхати до Марбурґа — минати
селища німецькі — мову — дім
Йти самотньо по тонкій воді
і писати тихо і мовчати.

Станислава Могилёва

Санкт-Петербург

**

сжимается с убыстрением
:отсеклось :отделилось

всё отдельно, всё отделено
да, сток к стку

ваши тайны
не слишком тайны

у нас есть один в один
такие же точно правда

там иногда совпадают
имена или целые люди

у тебя есть преимущество
язык кричит

обманутый, обманувший
воображаемый различим

как тушка зверька иного
разделан был не придраться

выбери место ударь
или ударь

**

что было в пятницу

она хорошая
она короткая

почему я должен ужинать
если не голоден

и твой потопили корабль
что значит скоро

короче
я освободился

ты не поверишь
а рифму сочинишь попозже

но пизже
почувствуй меня

в безопасности
пусти

а я бы еще тонул
и я бы тонула

пора расходиться
расходимся

да, расходимся
в обратную сторону

а

обнимемся
в том месте

где нет ума
постиран в чистое одет

что еще нужно
вскормить цветок

улыбнуться за час
сто раз

Свидница

<      >

ведро с мокрым песком крест деревянный как мина зелёное что-то
не подходит

потолок слишком близко размаха нет для ёлки из угла в угол лежит
теперь на полу

так и с великанами наше небо слишком низко для них уволились ушли
на другую работу

желательно ничком наискосок кто рекой кто железной дорогой
главное: чтоб мы

не заметили сразу обувь прибита к монументу на кончик ножа молится
сосед на ветер

бросается будто слово нагим ушло под воду пустило корни
вернулось в лес

твёрдость 2

твёрдость доски над быстрым потоком яблока твёрдость
и твёрдость воды сторожа

не одно и то же твёрдость бараньего лба и твёрдость
решений с которыми долго ходишь <…> там высоко\глубоко

голуби брошенный хлеб на снегу кирпичная кладка
дерево на крыше мать и отец из тех же атомов из чувства
вины долга с другим порядком <…> по дому брожу не знаю
куда положить поцелуй от знакомого камня письмо

из иголок от вечнозелёных родственников у одного и того же
имени есть этажи и окна

Перевод с польского
Серго Муштатова

Ірина Сажинська

Київ

дідахе

снилось що сидітимемо
за одним столом
зрадник із кривдником
праведник із мучеником
будемо святкувати прощення

а той хто розіллє на скатертину друге слово
скаже
браття зараз виростуть із хребта мого
ліси гостроверхі
кігті дерев торкатимуться ніг батька мого
а корені відділять хребці мої від плащаниці

браття ми скоро побачимось
але кожного разу я прощаюсь із вами
ніби помру все-таки

пам’ятайте що сліди центуріонів —
це розриті могили
наймолодший брате
навіщо прийшов слідами
які схожі на скривавлені пащі
звірів що грів їх за пазухою
хоча вони вигризли лівом’яззя наскрізно

і тільки жінка котра напише все по-своєму
бо не знала любові інакшої за нерозділену

співала цю пісню ти її знаєш
цвіте терен цвіте терен —
а цвіт опадає

сестринська гетерохромія

раніше ми з нею говорили про лікування
бо вона якнайкраще розумілась
на знеболювальному
досить досить! — кричали всі навколо
а вона єдина мене слухала
особливо добре знала як перетерпіти судоми

сестра дивилась на сонце крізь розчепірені пальці
і світ застрягав на рівні сонячного сплетіння

ми з нею були б лялечками
біле волосся
чорне око — ліве — у мене
чорне око — праве — у неї
наші рухи були б тривожнішими
за смерть при народженні

ми такі з нею різнооднакові

але ж ти знаєш
що вона стала краплею крові
на маковій пелюстці

на якій і я колись снів не бачитиму

Татьяна Присталова

Нижний Новгород

* * *

маленький мирок раскрытый на известь
масок, перекопанных
стен бесцветного (уже) кирпича, в неопознанных
лаврах грешить многоречием грезить
сцеплением — там
погребенные простыми слова
гремящие на расход на начальной траве в усаженных лицах:

незавершенные предложения с опасением
вывести вспять, куда

возвращается каждый знакомый не чуждый против течения не знаю
не говорят

не знаю


* * *

мы не будем историей взгляда
другое слово
настенно оставленное, скорее
перстень изменчив и явен
так же как зеркала над водой

кремацией многоточия, самой в себе выверенной строкой самой себя
выставленной в весну, в капилляры
полного и бесполого рва / нас
огибает простор и письма

незаметные трещины

кучное небо взамен. ты
перекрасил стены, в которых земля

уже не метафора

Микола Антощак

Івано-Франківськ

тато у підручниках

мій тато є в усіх
шкільних підручниках

Історія
тато сидить посеред житла з кісток
малий
він уміє лише шкрябати
і повертається всім тілом —
а не повертає саму голову
щоб роззирнутися
і каже так буде завжди

Географія
тато вже з власним татом
той вчить його як поводитися з лопатою і земляним горбом
тато опановує навички які незабаром не знадобляться

Співи
тато втік з уроку
і пішов у поле ловити змію
нічого — це не менш потрібне вміння
але тепер у хаті підозріло тихо
аж почали сповзатися жуки

Військова підготовка юнаків
тато сказав — ти в армію не підеш
я за тебе відслужив в Афгані

тато не повертає голови
а повертається всім тілом

тату ходімо ловити змію

тату як побудувати хату з кісток?

тату
в кого я такий псих?
чому ти казав що всі погані
чому ти не читав книжок?
за що тебе внесли в усі шкільні
підручники?

тату де ти подів свою свічку?
вона ж завжди горіла в тебе у правій п’яті
і освітлювала тебе усього зсередини
тому всі казали що очі у тебе майже сині
майже сині

а не сірі як у мене

Елизавета Цой

Алматы

* * *

По утрам, когда пение птиц становилось пиксельным,
Р. вспоминала синие игры родителей.
Синий всегда появлялся, но сначала красный — говорила Р.
Синее насилие — ответь на вопрос правильно —
догонялки —
Синее насилие — сама виновата.

Мама Р. умерла замужней от коричневых опухолей.
Р. ненавидит ее — себя.
Она выбирает мужчин с отцовским синим взглядом.
Сама заслужила, синий — мой родовой — у Р. опять под глазом синева.

Я не раз пыталась обнять невидимую девочку,
которая красила белую голову Р. в синий,
Но нащупывала только синие холсты кожи.


* * *

я стояла на руинах Вавилонской башни,
ветер снял с меня воздушный красный шарф.
незнакомец его поднял и сказал по буквам взгляда,
что не прочь бы переспать со мной.
но как следствие разрухи древнего единства слова,
вслух использовал иную речь.
do you speak English?

Єлизавета Жарікова

Київ

не минуло й років

з того часу
як
у підвалі
в найтемнішому куточку
нічні тіні
похрестили павука

на золоте павутиння
на довге бабине літо
на синій політ

ніхто не почув
нам на інше гуло з вогняної пащі
з вогняної пащі змін
нам про інше співали

тепер стомлено відходимо
від попелищ
що пахнуть м’ятою
і дивимось
дивимось
ось

ось повня впливає в досконалість ранньої осені
ось вмикають світло у вікні навпроти
проявляючи котячий профіль
ось вилуплюються
жовті пташата ліхтарів
з холодних прозорих
яєць-лампочок

і ось
під великим ліхтарем
до якого не доросло ще жодне дерево
маленька восьмирука смерть знімає
заблуканого павука
з хреста на його власній спині

низхідна секвенція:

вранці о четвертій відстрілюватимуть собак
тож заводиш будильника на 3-30
виходиш з гуртожитку
вишукуєш їх
великих і малих,
плюгавих і огрядних,
короткошерстих і волохатих
потім
граючи на флейті
виводиш з цього міста
усіх
псів

десять років потому

вранці о четвертій відстрілюватимуть собак
тож затуляєш вуха
щоб не чути
березневої лункості
ламкого псячого гавкоту
що стихає вдалині

життя моє
якась низхідна секвенція
думаєш потім
витираючи пилюку
з відшуканої флейти

двадцять років потому

вранці о четвертій відстрілюватимуть собак
тож можна не заводити будильника
не купувати вушних затичок
все одно буде чутно
як з маленьких цяток пострілів
в далекому космосі
народяться великі хвостаті зорі
ніби мелодії з крижаним осердям

одного разу комета
немов велетенський сперматозоїд
таки вріжеться в цю планету
думаєш ти
отоді все й почнеться
отоді й почнеться
говориш прицмокуючи

і чуєш
під дверима
тихо шкребеться цуценя

Сергей Васильев

Новосибирск

вертикаль спинки кресла

умберто эко утверждает невозможность
сказать образованной женщине
люблю тебя безумно
а хелен девитт говорит, что
у меня от неё дыхание перехватывало —
это банальная фраза
но я ведь всего лишь интеллигент в первом поколении
(в выпускном альбоме так и написали: самому интилегентному),
провинциальный мальчик без столичных публикаций,
едва перешедший в категорию “20+ лайков в фейсбуке”,
ergo некоторая пошлость мне позволительна
так вот: люблю, перехватывало
ты прости мне этот сбивчивый монолог
(непросто говорить, когда бьёт под дых)
и оставь от всего стихотворения одну только фразу:
/одиночество — пустое соседнее кресло последнего ряда на фильме антониони,
невозможность огонь своровать/

* * *

режиссёр алексей красовский
вспоминает
как однажды в останкино
встретил куклачёва и его кошек
которых всех перегладил
потом они
отказались выполнять трюки
оказывается
этого нельзя было делать
для трюков они
должны быть недоглаженными

а вы ещё
спрашиваете
почему среди писателей
так много
самоубийств

Такуї Нiкогосян

Миколаїв

* * *

якщо дихати тільки ротом і мовчати на суперечки
розумієш як живе поет на зав’язку ще не пише бо зав’язок
третьої доби людські голі дівчата не стимулюють ерекцію
стимулюють написані намальовані пензлями
вже напитися та дихати носом забитий смородом цензури та хитанням думок
як болить горло може людську жертву
Що за боги не дозволяють людям дихати

* * *

слухай киця вони це ми
ми не вкрадені граблі на п’яній горі віддамся за гроші
за милість за манну і мул

не по одній косі ходимо років зміна
коса стала тином та двома не змішаними морем гуляє

хто вони кому вигідно
і поки їм вигідно ми
ступаємо на граблі мов партію

закриває обличчя тканиною вперше й тримають вогонь
гілля із тину дивиться
натомість влада за якими стоять розумні дівчата
із сходу на захід триває війна мені страшно я така не одна

 

 

Редакторы раздела:
Мария Малиновская,
Сергій Синоптик

Поет, журналіст, есеїст. Народився у 1990 році в Бердянську. Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (2016, 2019) та Міжнародної Україно-Німецької літературної премії ім. Олеся Гончара (2016). Гран-прі Молодої республіки поетів (2016 р.). Фіналіст поетичного конкурсу від Асоціації Українських Письменників (2018), учасник «Антології молодої української поезії III тисячоліття» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018).

Поэт, критик. Родился в 1993 году под Новосибирском, куда вскоре и переехал. Окончил Новосибирский государственный университет, работает учителем литературы. Редактировал поэтический раздел журнала Vesalius и мемориальную книгу «Город Iванiв». Публиковался со стихами в «Артикуляции» и на «полутонах», с рецензиями в «Воздухе» и «Контексте».

Поетка, музикант. Народилась у 1989 році в селищі Новопсков. Лауреатка конкурсу «Гранослов» (2015), премії літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2019), фіналістка «Молодої республіки поетів» (2016). Вірші друкувалися у багатьох альманахах, «Антології молодої української поезії ІІІ тисячоліття» (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018), антології «Євромайдан. Лірична хроніка» (Discursus).

Поэтесса. Родилась в Норильске. Публиковалась в журналах «Воздух», «Волга», TextOnly, «Цирк “Олимп”+TV» и др. Автор книг стихов «Обратный порядок», (СПб.: MRP, 2016) и «Это происходит с кем-то другим» (М.: Книжное обозрение (АРГО-РИСК), 2018). Живет в Санкт-Петербурге.

Поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Народився у 1964 році у Чорткові. Твори перекладено багатьма мовами, окремими виданнями виходили в Ізраїлі, Польщі, Румунії, Сербії, США. Лауреат низки літературних нагород, зокрема Міжнародної поетичної премії «Повеље Мораве» (2013)«Книга року BBC» (2015). Знято документальний фільм про письменника «Дім на сімох вітрах: портрет Василя Махна» (реж. О. Фразе-Фразенко, 2016).

Поэт. Художник-график (Tee Kho! в составе творческого тандема «Не_Два (А + Т!»). Родился в 1969 году и живет во Львове. Редактор отдела поэзии в арт-дайджесте Soloneba. Публиковался в антологии «Освобожденный Улисс», «Антологии анонимных текстов» (РПР), журналах «Воздух», «Двоеточие», «Лиterraтура», Arterie, Homo Legens, «Контекст», «КАРАКЕЙ И КАДИКЕЙ», «Коло», Aesthetoscope и др. Автор книг (в букартовском формате): «С — 5 — Е», «стол-к новению», «не тренер деревьев», «сер-пам-ять», «р я Дом», «от-до», «лист перед травой» и др. В отдельных случаях подписывается: «Ти Хо! (р р.) муштатов».

Поетка. Народилась у 1998 році у Миколаєві. Навчалась у Миколаївському філіалі Київського національного університету культури та мистецтв. Публікувалась у журналі «Листок», на порталі Litcentr, сайтах Soloneba, «полутона». Учасниця літературного об’єднання «Альтанка.

Поэт, переводчик. Родился в 1968 году в Свиднице (Польша). Публикации в журналах\альманахах\проектах: «Воздух», «Tранслит», «Двоеточие», «Контекст», lirikline, «Артикуляция», Soloneba, «Лиterraтура», Four Centuries и др. Лауреат премий им. Рафала Воячека, им. Яцка Березина, им. Марека Хласко и др. Автор книг «нерест. ремонт воды» (2016), «суфлеры порно» (2017), «ядра шва. без блёсток» (2019).

Поэтесса. Родилась и живёт в Нижнем Новгороде. Учится на факультете социальных наук Нижегородского государственного университета им. Н.И. Лобачевского. Участница фестивалей «Стрелка» и «ГолосА». Публиковалась в сборнике фестиваля «ГолосА», антипоэтической газете «Метромост» и на портале «полутона».

Поетка, перекладачка, ілюстраторка. Народилась у 1994 році у Запоріжжі. Авторка збірок поезій «Приблизькість» (Кругозір, 2016), «Голубина пошта» (Український пріоритет, 2018). Лауреатка низки літературних конкурсів, учасниця заходів Книжкового Арсеналу, Форуму видавців, Центру літературної освіти та ін. Вірші перекладені польською, білоруською, французькою та німецькою мовами.

Поэтесса. Родилась в 1998 году. Училась в Казахском национальном университете им. Аль-Фараби. Работает журналистом. Публиковалась на портале «полутона». Готовится публикация в альманахе ЛИТО «Дереветер» (Санкт-Петербург). Живёт в г. Алматы (Казахстан).

Дивіться також
Дмитро Лазуткін
Оксана Васякина
Александр Скидан
Close Menu