кроме взгляда

кроме взгляда

фото Ирины Брязгун

Письменник, есеїст, перекладач. Народився 1981 року в Харкові. Автор восьми поетичних книжок, книжки малої прози і роману «Люди в гніздах». Співупорядник (разом із Юлією Стахівською) антології «Українська авангардна поезія (1910-1930-ті роки)». Лауреат літературних премій «Смолоскип», поетичного фестивалю «Київські лаври» та ін. Член ПЕН-клубу. Живе в Бучі.

* * *

ветер куда-то пропал —
и кленовые вертолётики
остановились
и обиженно полетели вниз

все сочувствуют вертолётикам
и никто не подумает
как неловко
ветру

* * *

вітер десь зник —
і кленові вертольотики
зупинились
та ображено полетіли вниз

усі співчувають вертольотикам
ніхто не подумає
як ніяково
вітрові

Ночная бомбардировка

во время ночного налёта бомба
расчистила проход между двумя улицами
теперь дети в школу идут вдвое быстрее

Нічне бомбардування

бомба з нічного нальоту
розчистила прохід між двома вулицями
тепер діти в школу дістаються вдвічі швидше

Vidi, vidi, vidi

— Когда ты прекратишь, —
спрашивает, —
мучить своим взглядом?

А я достаю для неё
из кармана
яблоко.

— Когда ты, — спрашивает, —
начнёшь
говорить прямо?

И я поднимаю
рот
к солнцу,
чтобы говорить напрямик.

— Я никак не сосредоточусь, —
говорит, —
на новой
своей скульптуре,
а ты —
ты и шага не сделаешь,
поэтому прекратим,
пожалуйста,
выйди за дверь!

Выхожу.
И удивляюсь,
кто же это вставил
пружинки в дорогу,
и как же вырос
процент воды
в мягкой
скульптуре воздуха.

А вот и она
уже пишет:
«Слушай, не могу
эту вещь
закончить —
приходи
и подари мне
что-нибудь».

Иду. А что подарить
(кроме взгляда) —
найду
на соседней улице,
недаром её ведь
вчера
переименовали.

Vidi, vidi, vidi

— Коли ти припиниш, —
питає, —
мучити своїм поглядом?

А я дістаю їй
з кишені
яблуко.

— Коли ти, — питає, —
почнеш
говорити прямо?

І я піднімаю
рота
до сонця,
щоб навпростець говорити.

— Я не зосереджусь ніяк, —
каже, —
на своїй
новій скульптурі,
а ти —
ти й кроку не зробиш,
тому припинімо,
будь ласка,
вийди за двері!

Виходжу.
Й дивуюсь,
хто вставив
пружинки в дорогу
й як виріс
відсоток води
у м’якій
скульптурі повітря.

А ось і вона
вже пише:
«Слухай, не можу
цю річ
закінчити —
приходь
і щось мені
подаруй».

Іду. А що подарувати
(крім погляду) —
знайду
на сусідній вулиці,
недаремно ж її
вчора
перейменували.

Свечка съела смешинку

давно уже я не засыпал в трамвае
и не бился головой об окно
пугая остальных пассажиров
пока в аквариумах ламп
плавают чёрные мухи
а с потолка меня фотографируют рыси

сегодня я наконец это сделал
склонился и стал
как свечка в одной
из православных церквей средиземноморья
торчала она в песке и воде
а потом мягко склонилась вправо
и упала в воду с таким хохотом
будто проглотила смешинку

ничего
поставят обратно

Свічка з’їла смішинку

давно я вже не засинав у трамваї
й не бився головою об вікно
лякаючи пасажирів решту
поки в ламп акваріумах
плавають чорні мухи
поки зі стелі мене фотографують рисі

сьогодні нарешті я це зробив
похилився і став
як свічка в одній
з православних церков середземномор’я
що стирчала собі у піску й воді
а потім м’яко пішла праворуч
і впала у воду з таким реготом
мов проковтнула смішинку

нічого
поставлять назад

Ухо подворотни. Атлантида

Ты вышла проводить меня до метро,
Потому что пошёл дождь, а у меня нет зонта.
Какого цвета твой зонтик?
Синий или красный? Это важно.

Дождь и дождь. Каменные стрелы над окнами.
В окнах спешит множество туч:
Тучи победы,
Тучи поражения,
Туч сатурналии,
Туч вакханалии,
Туч небесный цианистый калий.

Знаешь, я не пойду на метро.
Пойдём в это
Ухо-подворотню.
Двор. Эклектика. Металлические
Навесы, водостоки, трубы каких-то
Воздушных систем.
Как по ним всем стучит дождь!
Это словно массаж, счастливое щекотание,
И мы, в середине уха,
Превращаемся в сплошной слух дождя.

В этом ритме
Под ногами лужи
Постоянно меняют
Структуру:
И выныривают уже
Очертания очередной Атлантиды,
А вместо неё тонут
Другие континенты-неудачники, —
Выныривают
Нашего с тобой мира очертания,
Который —
Надо же —
Таки, оказывается, существовал
И теперь пританцовывает
В ритме водостоков,
Мерцая словами и картинками.

Но нет.
Пусть уходит обратно Атлантида,
Снова под воду прячется
Внутрь волны, поднятой автомобилем,
Что хочет выехать из этого уха.
Но почему ты
Снова очутилась в объятиях
Моей руки правой?
И по временам отрываешься от земли,
Когда я
Слегка наклоняюсь влево?
Хитрая ты.
Ты хитрая.

Но тихая капля дождя на носу
Распадается надвое.

Вухо підворітні. Атлантида

Ти вийшла провести мене до метро,
Бо я без парасольки, а пішов дощ.
Якого кольору парасолька твоя?
Синя чи червона? Це важливо.

Дощ і дощ. Кам’яні стріли над вікнами.
У вікнах поспішає багато хмар:
Хмари перемоги,
Хмари поразки,
Хмар сатурналії,
Хмар вакханалії,
Хмар небесний ціаністий калій.

Знаєш, я не піду на метро.
Ходім у це
Вухо-підворітню.
Двір. Еклектика. Металеві
Навіси, ринви, труби якихось
Повітряних систем.
Як по всіх них стукає дощ!
Це ніби масаж, лоскотання щасливе,
Й ми, усередині вуха,
Перетворюємось на суцільний слух дощу.

У цьому ритмі
Під ногами калюжі
Постійно змінюють
Структуру:
Й виринають уже
Чергової Атлантиди обриси,
Натомість затоплюючи
Інші континенти-невдахи, —
Виринають
Нашого з тобою світу обриси,
Котрий —
Треба ж —
Таки, виявляється, був
І тепер пританцьовує
В ритмі ринв,
Мерехтячи словами й картинками.

Та ні.
Хай іде назад Атлантида,
Знову під воду ховається,
Надто від хвилі автомобіля,
Що хоче виїхати з цього вуха.
Але чому ти
Знов опинилась в обіймах
Моєї руки правої?
Й часом відриваєшся від землі,
Коли я
Ледь нахиляюсь ліворуч?
Хитра ти.
Ти хитра.

Але тиха крапля дощу на носі
Розпадається навпіл.

Дождь весной

Сегодня мир —
   предивное болото,
и совсем заблудились
огни в тенях.

Гирлянда улиц —
красно-жёлтая,
мысли сбежали,
птицы
целуются в стенах.

Дощ навесні

Сьогодні світ —
   пречудове болото,
і геть заблукали
вогні у тінях.

Гірлянда вулиць —
червоно-жовта,
думки втекли,
птахи
цілуються в стінах.

Перевёл с украинского Станислав Бельский

Поэт, переводчик. Родился в 1976 году в Днепропетровске. Окончил механико-математический факультет ДГУ. Публиковался в журналах «Новый Мир», «Воздух», «Арион», «Волга», TextOnly, «Лиterraтура», «©оюз Писателей», «Крещатик», «Двоеточие», «Цирк “Олимп”+TV», на сайтах Litcentr, «полутона» и др. Автор семи сборников стихотворений и двух книг переводов. Живёт в Киеве.

Дивіться також
Close Menu