музика на кістках
фото Валентина Кузана

музика на кістках

Поет, перекладач, дизайнер і перформер. Автор трьох поетичних збірок. Окремими книжками вірші виходили в перекладах російською та румунською. Перекладає українською сучасних авторів із російської, білоруської, англійської та польської мов: книжками вийшли твори Дмітрія Кузьміна, Артьома Вєрлє та Вальжини Морт. Лауреат низки всеукраїнських і міжнародних літературних конкурсів. Учасник багатьох фестивалів і мистецьких акцій в Україні та за кордоном. Вірші перекладені вісьмома мовами, друкувалися в українській та закордонній періодиці. Живе в Бучі.

Грудень

Чому чи радше куди ми тікаємо з цієї постійної зими

Коло на снігу накреслене циркулем прив’язаного пса
чорне мов записана на легенях курця ідеологічно неправильна музика
джаз на кістках
сірі звуки собачого кашлю не дають розібрати слова

Старенька кричить у слухавку крізь роки
повільно ступає по снігу мелодією що рівновагу тримає на голці грамофона
вчепилася за розмову наче за порятунок
сліди її на снігу пунктирами для відрізу

Бездомні намагаються танцювати під цей ламаний ритм ранкової вулиці
бездомні сьогодні гуляють у нашому одязі
як личать їм наші вбрання і розкидані рухи в повітрі

Рухи розкидані у повітрі
коло накреслене на снігу
пунктир слідів на снігу
музика між голкою втечі і темною борозною зими
вдаємо що танцюємо
вирізаємо фрази з контексту
вириваємо місцини з ландшафту
вдихаємо музику поки шворка закручується навколо стовпа

Усі наші зусилля врешті притискають нас паруючими обличчями
до бетонного пальця що затуляє собою останнє слово
яке можемо використати проти себе

Поки вслухаюся в запах тепла

Що стається з вірою коли закривають останню церкву
що стається зі світлом яке завжди було всередині
чи починають горіти яскравіше вивіски пабів і барів
чи починають довше працювати ломбарди і секонд-хенди

Вечірні ліхтарі вугільного терміналу забруднюють річку світлом
вода в масних і блискучих плямах наче серветка після вечері
ніхто не зауважив написані слова
літери розпливаються мов у тихій постійній молитві

Настільна лампа схилилася монахинею над моїм столом
обличчя її таке чисте що сліпить очі
і поки вслухаюся в запах тепла
хтось перелазить паркан
підсвічує ліхтариком телефона
і пише на стіні церкви
тут був Ісус

Абетка як палата для поранених

І

Чуєш цей рух у стовбурах
це мова тече в дерев’яних жилах і буяє пустоцвітом
мова чорна мов земля
чорна мов кров що тягне нас у землю

Червоні пера застрягли в чорнильницях наших ротів
повні крові наче під час бійки
кожне слово завдає біль

Щоб зараз лишитися живими треба мовчати

Сипучі піски мови тягнуть нас на дно

ІІ
Літери йдуть на війну
складаються у слова які ніхто не хоче вимовляти
речення підриваються на мінах
історії обстрілюють системами залпового вогню

У слово дім влучає снаряд
крізь розбите вікно літери д
можна побачити як літера і втрачає голову
як провалюється дах літери м

Мову під час війни не впізнати
речення такі недолугі
ніхто не хоче помирати
ніхто не хоче говорити

Біля лікарняного ліжка літери й лежить протез
діакритичного знака якого вона соромиться
уже вкотре розходяться шви просвітами літери ф
від кульових поранень на етимологічному фронті
м’який знак втратив язик під час катувань

Палати забиті літерами
що й апострофа не вставиш
відпадає фарба зі стін
осипаються слова незрозумілими покручами
і хто ними буде говорити

Перша вулиця

Інсталяції моху
запах копченої риби
ми близько

Мартини сидять рядочком на старому даху
наче вузлики на споді пришитої до будинку хмари

За парканом забуте дитинство ще не звільнилося від кольору
драбини втратили своє призначення
іржаво застигли в неправильних позах

Ідемо вздовж стіни
слухаємо звуки припливу як уважні сусіди
милуємося камінням яке не можемо забрати

Голка працює котиться клубок

І
Цей двір вже не впізнає тебе вже не лащиться до штанів
проходиш з ліхтариком морозива який холодом освітлює теплі далекі спогади
бабуся годує кролів у клітці з обшивки збитого у війну літака
дідусь складає сіно в панцир автобуса яким евакуювали людей після екологічної катастрофи
як органічно тут усе обрамлене смертю

Звуки довкола постійно переінакшують простір
семафорове ріжу-ріжу-ріжу-ріжу плавно переходить у свердлю-свердлю-свердлю-свердлю
стукотять молотками вагони електричок
їм сигналять автомобілі на залізничному переїзді

Бух ба-бам тра-та-та-та фіть бум ш-шш трр-ррр-ррр
чух-чух-чух-чух туп-туп ляп брязь дзень тік-так ту-ту
пі-пі-пі фур шу-шу чах-чах крап лусь трах трісь рип хлюп
хрусь грюк трінь-трень дзінь-дзінь-дзелень цс-цс брр-рр

Що далі у смерть
то більше навколо шуму
вже не докричишся

ІІ
Язики полум’я злітаються на світло сухої трави

Бачиш випалені літери на широких полях
кожна залатана чорною ниткою

Медузи повітря зникають за межею води
залізо омиває залізо
хитається сонце на лінії горизонту перестиглим плодом

Котиться клубок і котиться
працює голка і працює
усе підлатає чорною ниткою

А коли нема чим прикрасити першу шпальту
директор обласної газети сам бере в руки ножа
от уже й новий випуск не відгонить нудьгою

Пасажири

Пташка наче пучка пальця що читає будинки як шрифт Брайля
не може тепер зрозуміти купу іржавих вагонів поза нотним станом залізниці
не може повірити що цей металобрухт складається в речення

Будинки на колесах які нікуди не поїдуть скільки не підкидай вугілля в топку
більше не вистукують свій нескінченний ритм
викинуті на узбіччя разом із людьми всередині

Ще одна холодна ніч
десь на горизонті гроза й товарні потяги перекрикують одне одного
людям у напівсні часом здається що їдуть додому
але розплющивши очі щоб узяти ще одну ковдру у провідника
розуміють що ніхто нікуди не їде всі досі там
у залізному поселенні якого навіть немає на картах

Вічні пасажири житлових вагонів
раки-самітники з консервними бляшанками замість будиночків
чи схожа вам ніч на прорізану кришку місяця вгорі
чи схожий вам день на відкриту кришку сонця
врешті яка ваша наступна зупинка

Порожній футляр

Навіть космонавти помирають
і їхні душі прибиває до землі наче тіла п’яниць

Тепер не піднятись у космос
а лежати всередині футляра від контрабаса
котрий чорною дірою затягує в себе концертні зали із пустками вільних місць

Музика викорчувана із тіла ночі
вирвана ніби кістка
яка виблискує вією біля ока собачої буди

Але сьогодні не почуєш гарчання
яке б вишукувало на спині найменшу струну
музику вкрадено
кроки солдатів збиваються з ритму
вулики церков сьогодні без бджіл
цвіркуни мовчать
співаки застуджені
тільки десь за склом ілюмінатора пролітає самотній контрабас

Дивіться також
Алла Горбунова
Юлія Стахівська