нетривка історія

нетривка історія

Поет, прозаїк, перекладач. Народилася в 1982 році в Києві. Випускниця факультету перекладачів Київського національного лінгвістичного університету. Автор книг «Аппликации» (2011), «Неймдроппинг» (2012), «Фоновый свет» (2018). Публікувалася в журналах «Воздух», «Парадигма», «Сноб», TextOnly, «Контекст», «Интерпоэзия», «Волга», «Двоеточие», «Цирк “Олимп”+TV», альманасі «Артикуляция», на порталах Litcentr, «полутона» та ін. Переклала російською мовою збірку Джона Хая «Акти зникнення» (лонг-лист премії «Майстер»- 2019). Вірші перекладалися англійською, польською, чеською та латвійською мовами. Живе в Києві.

* * *

волосся втрачати мов пам’ять розмов про ніщо
чорна земля що родить лише смуток надії
ми так не любимо один одного що це вже майже любов
мов магніти які ми привозили клеїли міцно на двері
але нічого тут не втримати були ми чи ні
обриси у пітьмі сонячного світла
з іншого боку місяця живуть такі самі люди але в них незрозуміла мова
крізь спітніле від дихання скло намагаються торкнутися чужої руки
були ми чи ні ніхто не знає
вигадували якісь дурниці немов це виправдання
чому б тобі не помовчати наприклад
але життя як сум вод підземних під містом розбитим у друзки
були ми чи ні хай вгадають закреслені очі ікон
май на увазі що серце колотиться поки не стане
ластівкою або горобцем
ці метафори як заблукати ці вигадки сну
будь-що може виявитися будь-чим ми вже це проходили
торкаєшся вогню а це льодяна крига
вечір холодний залишає опіки на шкірі
червоні льодяники-півні пожежа
дмухай на воду тепер це життя це все мало так бути
все це має стосунок до сну
поки серце не перетворилося на пташку потім ні
поки воно у в’язниці з ребер та шкіри б’ється у відчаї
звідси нікуди не втечеш тебе вигадали для цього
вигадали як теорему яку неможливо довести
як безсоння перед світанком
коли з’являється світло у вікнах вгадувати обриси чужих снів
одна вигадка не гірша за іншу має бути
зрештою всі ми рівні хоча б у теорії
ми так не любимо один одного що тепер ми назавжди разом
в очікуванні на зупинці

* * *

любовь такая фрагментарная штука
влюбляешься в кого-то потом разочаровываешься
ищешь кого-то другого кто соответствует представлениям
о человеке в которого можно влюбиться
но можно ли смертных любить это все-таки просто люди
в моей группе была девочка (мне она напоминала моего двоюродного брата, даже структурой волос)
она говорила что интимная близость это отвратительно
встречалась с мальчиком который говорил что любовь это отвратительно и никакой любви не существует
(еще он цитировал Ницше, но уже не вспомню, что именно, наверное про кнут)
потом она где-то нашла моего одноклассника Андрея и договорилась с ним
что он будет звонить мне на домашний номер и говорить давай поговорим про секс
я и не узнала бы кто это всё задумал
но потом она на переменке спросила помнишь Андрея
я просто сказала о надо же Андрей
интересно чего они ожидали скандала что ли как в романе «Опасные связи»
слишком мелкий повод для 21‑го века
я решила не буду очаровываться людьми и никогда не разочаруюсь
даже книгами очаровываться не буду
любовь такая забавная штука я влюбилась в человека на 13 лет меня старше
который решил что его разлюбила жена
и вообще кризис среднего возраста ударился во все тяжкие
а тут ему подвернулась я и в первый раз влюбилась
всем существом да забавно
нет я не помню его давно забанила просто
с тех пор я не думала что любовь что-то значит
раз так запросто может оказаться ее противоположностью
но она есть она внутри и весь мир
просто не связана с человеком она больше нас
словно какую-то брошюру процитировала о саморазвитии
но любовь не может не быть светом
а в нас слишком много всего намешано что нужно преодолеть
наверное я трех человек любила в жизни
(в том смысле, как говорят о любви) но это было лишнее
хотя есть вот о чем написать текст

* * *

земля горить у зоні відчуження дим шкіра обпечена звірів
продукти горіння у твоїй крові замість кисню в Страсну П’ятницю
твої вікна брудні від пилу і диму в Чистий Четвер
та ні чесно ти їх просто не хотіла мити посуд ще примушуєш себе
а вікна і так якось буде на що там надворі дивитись
поодинокі перехожі в масках та дихати нічим вже більше
не виходь на вулицю не відчиняй вікна пий багато води
дим застібує вулицю під комірець до шиї
тіло наповнює втомою наче не тільки-но прокинулась ти а ходила багато кудись
мозок починає згадувати панічні атаки десятирічної давнини
можливо ти знову почнеш задихатися
або не почнеш наче звикла до диму цього
через два дні Піст закінчиться але апетит зник раніше
мов рана свідомості гоїться надто повільно мов попіл роздмухуєш ти
поодинокі перехожі у вранішніх відтінках диму
тут не надто багато варіантів переходу
куди ти йдеш чи є у тебе якась мета яку можна довести
або просто блукаєш у теплій безвиході квітня розносиш свій сум
що у тебе у сумці сутінки марлі
твої померлі дивляться на тебе скрушно хитають головою нічого не вдається
цей лабіринт у центрі якого сгоріла земля
мертві звірі з хижими очима пекло у нашому серці
не виходь з кімнати не заходь у ліфт не вдихай повітря
все мине обіцяють все має минути
згадувати молитви забуті зі школи додавати свої слова

* * *

буремні дев’яності візьми свій келишок та пий цикуту
підворітень сонних дворів під’їздів спальних районів
тебе обрали для жертовника золотом прикрасили
тілець мов туша розділена на сектори на стіні висить
якщо не вірили цей світ виживе а так не можна
що нам робити з ним
малювати хотів би можливо але писав музику
ми вигадуємо нові слова
тому що старі вже нічого не кажуть про нас
ця заправка вибухне скоро
масні плями на твоїх руках залишаться маскувальні сітки
маски навіщо комусь твоє обличчя сумне бачити
це надлишок суму
будь завжди всміхнена та комфортна
інакше даремно вас тут порахували
відрядили у світ
і чого вам тут більше всіх треба
чого вам тут не спиться солодко не їсться за розкладом
ніколи не втамувати спрагу
буремні часи мерехтять у пітьмі ти це зовсім не ти
це хтось інший
і чого вам тут не живеться як всім нормальним людям
вигадками якимось бавитеся нащо ця дурість
бур’ян росте осот росте чорнобривці ростуть
буремні дев’яності вибили нас як приз у тирі
останнього ведмедика зажуреного
або ти комусь потрібний або ти мертвий
вибили пластмасу його ока з плюшу шкіри
тримай його тіло ні тепле ні холодне біля грудей
тому що жахи приходять кому ще втішити
кому втокмачити як пістолет біля скроні
тут нічого не буде тримайся на відстані від усього навколо
ця нетривка історія стримує нас
інакше тут давно вже був би інший світ
а так просто ведмедик механізм якого каже «агу»

* * *

несколько лет у меня была депрессия
она началась с того что у меня закончились силы я решила что серьезно больна сдавала разные анализы всё было в норме
но сил всё равно не было я могла только лежать на диване и смотреть сериалы в общем не вникая что там показывают
из-за этого я ушла с работы в общем я все равно была уверена что серьезно больна просто непонятно чем
потом я влюбилась в человека который меня предал теперь я понимаю что он не мог меня не предать он так поступал со всеми в общем и любить его было не за что
наверное это была часть депрессии чтобы получить свои эндорфины но тут она накатила еще сильнее
я начала встречаться с человеком которого не любила чтобы доказать тому кто меня предал что он мне вообще не нужен и я счастлива без него и востребована и вся подобная чушь
в общем это было ошибкой но еще два года моя депрессия усугублялась я отказывалась признать что тот человек не заслуживает любви обычный предатель
встречалась с человеком которого не любила у меня спрашивали когда свадьба и я даже сама поверила что мне нужна эта свадьба к счастью она не состоялась
потом этот человек предложил мне переехать к нему я просто пришла домой и удалила его из статуса вконтакте
и ни дня об этом не жалела
потом забыла человека которого любила
и ни дня об этом не жалела
конечно я наломала дров когда была несчастна об этом жалею но теперь уж что жалеть депрессия несчастная любовь алкоголь всё плохие советчики
сейчас у меня нет никаких несчастных любовей если что всё абсолютно ровно
а тогда я влюбилась снова уехала в другую страну на самом деле я просто любила литературу
и встретила человека для которого литература тоже была всем
но это не значило что мы могли бы ужиться на самом деле он не мог ужиться даже с собой в этой реальности
что интересно мне стало легче когда я смотрела на человека которому хуже чем мне (в психологическом смысле)
но потом мои ресурсы и действие загранпаспорта закончились я вернулась обратно
так вот моей жизнью больше десяти лет руководила депрессия и токсичные отношения уже не знаю где тут я сама я действовала бы иначе
нет я вообще вряд ли действовала бы я продолжала бы лежать на диване
если бы не все эти рассказы про выход из зоны комфорта
хотя то дедлайны то кошмары снились такая зона комфорта
наверное я никогда этого комфорта не видела разве что в книгах
когда не снится кошмар и не нужно спешить к дедлайну не нужно убегать от страха в отношения потом от тех отношений в другие никуда не нужно убегать
это был бы комфорт куда я убегаю пока пишу это стихотворение

* * *

я зайшла на сторінку перекладача художньої літератури
побачила два пакети вина і келих у формі тюльпану
написала коментар «келих крутий» він відповів «дякую»
побачила у стрічці книжки написала коментар
«у мене є записки княгині Дашкової,
мама привезла у 88‑му році з тоді ще Ленінграду
там стара орфографія — репринт»
отримала коментар «круто»
так минає мій день суміш страху і нудьги
бо екзистенційний страх прірви це смуток невідомого
а нам відомо що вірус десь у повітрі
на чиїхось долонях на шкірі або на поверхнях
доторки стають небезпечними лякають мов опік
тепер я буду писати тобі коментарі у скільки символів вміщується твій смуток
доторки стають небезпечними повітря вбиває ніхто не знає що під маскою
я тебе не впізнаю у цьому місті незнайомців
камери зовнішнього стеження більше не зчитують твої риси
хіба що зріст і хода кажуть тепер це доказ
ти це чи не ти кожного ранку у дзеркалі
запевняєш себе що ти а не якийсь незнайомець вдягнув твою шкіру
твої відбитки зіниць використовує для розблокування екрану
я буду писати тобі коментарі
коли нас впізнають разом за відбитками тіл чужих
тримайся на відстані двох метрів не переступай межі
як синці на скронях як гематоми на зап’ястках
як твоя кров отруєна вірусом що один на двох

Дивіться також
Валерий Леденёв
Виталий Лехциер