прихована вода

прихована вода

Поетка, перекладачка. Народилася у 1985 році у Івано-Франківську. Навчалася у КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого. Кінознавець, викладала у Львівській школі кіно ім. Дієго Марадони. Учасник конкурсу відеопоезії «Видимість». Перекладає з англійської, зокрема поезію Сільвії Плат. Живе в Києві.

\

потому
руки
лежать на колінах
спокійнояк гребля зруйнована повінню
без жодного [влучного]
слова
зі спокоєм предмета напівпорожний

посуд
переймає рештки очевидного
між

[відстань]

ковтками
порушує меж [і]виривається із перекресленьі
кривих кі
л
жменею снігу бабуся витирає бруд з посуду
пісяє стоячи
згорбившись

\

якір
попередніх слів
що колись несли в собі заокеанське світло
занурюється
як спроба втриматися
просто піддавшись
рухові
І
дерева
похилені набік
що бачили все

у них є власна мова росту
занурення
І вслухання у вологість підземних вод

тихого але пронизливого
руху днів

\

лише
декілька стихійних жестів
мінливого
перебігання і значення падіння

стиснуті коліна
[деталь]

шкіра ні в чому не винна
розкривається
у (в)
короткому поривчастому закутку
завглибшки як бабусине
обличчя
змушена завершитись
нанімо

защеплений комір
гудзики
і більше
нічого

\

двері
зачиняються серед міста
як верхівка рухомого
рифу
вслід за згустком
всередині
кінчик язика
вмощується на крихітному
білому полі
обмеженому лише власним краєм
одночасно
раптові інтонації тобі знайомі вростають у місце

жінка йде вулицею серед інших людей
і ще раз
жінка йде вулицею
там само

\

тоді
раптом відчуваєш ноги як листя
які завжди
на відстані погляду

і жінки
які здаються частиною опадання
від них залежить.

тут відбувається
ландшафт

але ти до того непричетний

\

натомість
шафранова сутінь пронизує
погляд з
‘єднує верхівки тополь з безлюдними
фрагментами рук
стиснутих
як коріння кімнатної
Рослини
потребою повернення і потребою
втрати

\

дерево перетинає вулицю безперешкодно
розтікається і розколює потік

їх тисячі і кожне має власну тінь

затіненість
тече у їхніх жилах
вогкість вчувається у шелесті перешіптувань
які
все ще будять тебе щоранку
і ти прокидаєшся
серед
них

\

замість кімнати там якась вулиця
позначена місцем

[скрегіт розкришеного леду]
подих торкається верхівки
Нічого не відбувається, бо нічого не зроблено

залишки звисають зі
столу — посуд з дерева і вікно
можливо теж

— Хто тобі сказав, що воно не рухається?
місце на мапі

\

клейка основа не
привабливості
краЇв
сила підшкірних виділень
речитатив
/чом би не з’їсти чогось по дорозі до-
дому/
щось нерухоме
невигадливість простору
прихована вода

\

намертво
занурена у свою’безголосість утім
розділена з|
наче
переймаюczy манеру речі
безгортанне довге
[…]

руки продовжуються вузькими пероходами
зєднують
шматки розкришеної волі
звільненої від тілесності

нічого натомість

\

вісь
охоплено дверима
не зовсім стулені очі
розгортаються всередині подій
дорога
розкладаєтьсянадрузки
безкінечно красиві
фрагменти дерев і голо
сів
блукають
посеред твого обличчя
раптові мимовільні рухи жовчних шляхів
несанкціонований біль

фрагмент
охоплює
двері

Дивіться також
Катріна Хаддад
Олесь Барлiг
Евгений Сошкин