за нитку потягне

за нитку потягне

Поетка, перекладачка, есеїстка. Народилася в 1980 році в Харкові. Лінгвіст, кандидат наук із загального мовознавства. Перекладає з англійської (зокрема поезію Нової Зеландії, Океанії, країн Африки). Лауреатка премії літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». Авторка збірки віршів і перекладів «Волохата книга» (2008). Учасниця численних літературних фестивалів, зокрема фестивалю Poetry Africa (2017). Мешкає у Харкові.

Вишні і лілії

А в продавчині фруктів сині лілії на руках,
Сині лілії на руках, червоні лінії на руках —
Це нічого, не страшно, це просто другий бік,
Де у долоні всотався вишневий сік
І червоне — із ранку, не з рани — доповнить синь.
Ось ти поет, а не знаєш думок отаких продавчинь.
Люди, які проходять проспектом в суничний час,
Час полуничний, порічний, липово‑опівнічний час, —
Люди оці приймають вишні свої із рук,
Де з рукавів напинаються, наче лук,
Сині тугі пелюстки, хтозна-чого ждучи,
Тих, що красуються, не працюючи, не прядучи.
Цар Соломон усміхається. Хай і так.
Ми, попри все, так багато дамо за знак
За змогу поставити і залишити як є —
І полотном хоч життя, хоч і тіло твоє.
Тіло, що не пам’ятає давніших племен,
Те, що не вірить у фатум розбухлих вен,
Всяку спадково закладену повноту
Після тридцятника, в генетику непросту.
Там у дворі вимальовує прапори
Зграйка якась відчайдушної дітвори
Крейдою по асфальту. Хмара суне горою.
Знак, що живе на тобі, що живе з тобою —
Штука не вічна, штука як вишня в строк.
Ось ти поет, і ти знаєш, і наставляєш кульок.

Просто додай води

Жменею пилу чаклун заклинає сліди,
щоб не вернувся до нього, хто йде туди,
пилом зі сліду того, хто вже пішов,
наче за нитку потягне й розпустить шов.

Перед грозою пил постає на весь зріст,
з вітром рівняється, шурхоту вкине в свист.
Спиною двері причиниш, на ключ замкнеш —
пил що надворі біситься, ввійде теж —
тихий і делікатний, вже майже твій,
вимиєш з ока — ще лишиться поміж вій.

Вазу на шафі притрусить примарний пушок —
то концентрат життя, угадай-порошок.
Вітром принесений, певний своїх задач,
гриб у садку раптом виросте наче м’яч,
і невідомо звідкіль із-під рами вікна
вийде, скрадаючись, сіра стонога нічна,
чи то у банці порожній намостить кубло,
в тій, де роками нічого уже не було.

Скільки разів руки мили для того ми,
щоби позбутися пилу лікарні, тюрми,
скільки разів без причин тамували подих,
згадуючи про пил на хімічних заводах…
А невідоме з повітря в той самий час
Хтозна для чого сідає й сідає на нас.

Після дощу вже не пил, а земля — і вода,
Та, що тече в річки, в океан впада.
Сиплються з нас непомітні частинки малі,
падають і впадають в огром землі.

* * *

Хмари склепінням сходяться над дахами,
понад зупинкою, полем, понад дворами,
над кучерявим лісом і над парканом,
тим, що за ним невідомо які дива.
Я зупинюся, точно під отвором стану,
там, де залізна гірка, стара і крива,
там, де недавно сушилась чиясь білизна,
де пробивали в асфальті болтом залізним
кілька дірок — і йшла луна по району!
Сходяться хмари і обертаються сонно.
Я все на тому ж місці, сукня у мене синя,
а на кишені — дві вишні з одним листком.
Далі дивлюсь, як в’яжуться пасма вузлом,
як заплітається білим моє склепіння.
Із бур’янів кіт виходить рудий, кудлатий.
Я вже не вперше — знаю, чого чекати.
Поглядом соваю матеріал неслухняний.
Зійдеться хмара з хмарою край у край.
Першим почується шепіт листатих трав,
далі земля зарябіє, а далі стане
чорна, суцільна — і перший грім прогримить.
Тільки цього під навісом уже зачекаю,
як підривник, що вже заклав динаміт,
шнур підпалив, а тоді у свій час утікає.

* * *

Горять торфовища. І нюх
Впізнав лише краєчок диму,
Що вже під вікнами твоїми
Туманить світ, гальмує рух,

У двір намацує прохід,
Пірнаючи у темні арки.
«Це на грозу, напевно, парко», —
Міркує за вікном сусід.

Горять торфовища. І ти
Натягнеш ковдру на обличчя,
Щоб, злившись із жаркою ніччю,
Убрід її перебрести —

Та йдеш на дно лякати риб,
Неначе камінь, просто й важко.
Це кожен вдих, немов затяжка,
Тебе спрямовує углиб.

І коло дна відчуєш там:
У пам’яті твердій і темній
Під товщею думок буденних
Горять прадавні болота.

Дивіться також
Олесь Барлiг
Наталія Бельченко
Ярослав Головань
Close Menu